cms, joomla, wordpress, drupal, component, module, plugin - otkrivay.net

 

Всі ми виховувались на казках, ким би ми не були і в яких ланках суспільства не знаходились. Всі ми любили ці чудові і магічні історії й світи, особливо змалку, та ще й озвучений улюбленим та найдорожчим голосом у світі - голосом мами. І зазвичай наскільки я пам'ятаю то були казки зі збірників казок Ш.Перро та братів Грімм.
Недавно я читав якусь книгу, нажаль взагалі не пам"ятаю її назви, і в ній попри основний сюжет хтось з героїв у своїх роздумах вимовив свою думку на рахунок казки "Червона шапочка", мовляв там скритий підтекст проблеми педофілії. І саме це мене наштовхнуло на страшенну цікавість, а про що дійсно хотіли сказати автори цих казок і звідки брались їх сюжети? Отож озброївшись декількома чашками чайку, гарною музикою для фону, часом і компанією вуйка гугла я вирушив у світ народження деняких самих відомих казочок. Вам цікаво що я дізнався?? Це варто прочитати!! Таких старих добрих, відомих вам, казочок ви ще не бачили!! Отож:
Червона шапочка
"Червона шапочка" - яскравий приклад плутанини, яка може виникнути навколо різних версій народних казок. Найчастіше під обкладинкою книг "Казки Шарля Перро" можно зустріти оптимістичний варіант, де дівчинку з бабусею визволяють з живота вовка лісоруби, хоча така версія присутня не в Перро, а в братів Грімм. У Перро ж насправді - всі померли, а вовк святкував перемогу ,ось і бережуть видавництва дитячу психіку попри авторські права.
Доречі, якщо вже згадувати про дитячу психіку(i авторських прав), то в оригінальній щасливій кінцівці братів Грімм добро перемогло з доволі таки не дитячою жорстокістю. Просто розпоротим животом вовк не відбувся - "добра дівчинка" порадила лісорубам набити вовку живіт камнями і зашити(навіть сама не полінувалась тих камнів натаскати). У відомих нам версіях, такого, звісно ж, немає=))
На рахунок самого походження сюжету довіримся цюришським букіністам Вальдманам, багато років збираючим експонати які мають відношення до "Червоної шапочки". Так ось ці Вальдмани стверджують, що самий древній варіант казки датується XV сторіччям. І судячи з усього він ше більш хардкоровий ніж версії Перро та Грімм. Там вовк з'їдає не лише бабусю, а й ще пів селища в придачу, а героїня, посипавши голову попелом, об'являє йому справжню вендетту, і у фіналі заманює зловмисника у яму з киплячою смолою(!!!!)
Невдовзі сюжет змінився, і в пастку заманювати став вже вовк, красномовно граючи роль мужчини-спокусника. А жертва відповідно отримує обновку у вигляді червоної шапочки. Багато з тих хто намагається трактувати казки мучається питанням "А чому ж вовк не з'їв Шапочку ще в лісі?". А все дуже просто, насправді, якшо враховувати закладену у казці аллегорію, все діло в тому що у лісі просто напросто були свідки(Перро так і писав"...у лісі були лісоруби"). Цілью ж вовка було якомога ближче підібратись до жертви, видавши себе за близьку людину, і вся його підступність виходить на чисту воду лиш тоді коли героїня лягає до "бабусі" в ліжко і нащупує його клики.
На друге питаняя - чому ж шапочка, власне, лізе до бабусі в постіль? - відповісти також можна. По-перше, в ті часи прості сім'ї не рідко спали всі разом на одному ліжку, а по-друге - якшо враховувати, що вовк мужчина-спокусник, то постіль виглядає доволі таки органічно, а цю версію підтверджує мораль самого Перро(вибачте що на російській):
"Детишкам маленьким
не без причин
(А уж особенно девицам,
красавицам и баловницам),
В пути встречая всяческих мужчин,
Нельзя речей коварных слушать, –
Иначе волк их может скушать.
Сказал я: волк! Волков не счесть,
Но между ними есть иные
Плуты, настолько продувные,
Что, сладко источая лесть,
Девичью охраняют честь,
Сопутствуют до дома их прогулкам,
Проводят их бай-бай по темным закоулкам…
Но волк, увы, чем кажется скромней,
Тем он всегда лукавей и страшней!".
Доречі в ранніх малюнках Червона шапочка - є доволі сфомованою дівчиною, а не тою дитинкою з пухкенькими щічками, яку намалював Г.Доре в пуританському ХІХ столітті. Сексуальний підтекст казки отримав особливу популярність під час Фрейдовських тлумачень. А психолог Е.Берн вгледів у сюжеті навіть...жіночу змову проти вовка. Це звичайно ж має сенс лиш у версії братів Грімм.
"Если брать результат таким, каков он есть на самом деле, то все в целом – интрига, в сети которой попался несчастный волк: его заставили вообразить себя ловкачом, способным одурачить кого угодно, использовав девочку в качестве приманки. Тогда мораль сюжета, может быть, не в том, что маленьким девочкам надо держаться подальше от леса, где водятся волки,а в том, что волкам следует держаться подальше от девочек, которые выглядят наивно, и от их бабушек. Короче говоря: волку нельзя гулять в лесу одному. При этом возникает еще интересный вопрос: что делала мать, отправив дочь к бабушке на целый день?". (Э. Берн "Люди, которые играют в игры")

"Попелюшка"
Якщо ж "Червона шапочка" пішла в народ здебільшого в оптимістичному варіанті Братів Грімм, то "Попелюшка" полюбилася все ж французька(Перро). А все через те, що надто вже кровава вийшла казка у відомих братів. Та й не дивно, так як на відміну від Перро, вони намагались поменше лізти в народні сюжети.
Сам образ Попелюшки в братів традиційний: вона так само трудолюбива, скромна і добра. Правда героїні допомагає не хресна, а справжня мама. Допомагає, звісно, через посередника: на її могилі виростає дерево, у гілках якого живе біла пташкаяка виконує бажання.
Всім відомі туфельки у варіанті Грімм - золоті. Хоча у Перро вони теж спочатку були далеко не хрустальні, а облямовані хутром. Дехто рахує, що хутро це належало відомому російському соболю, і в перекладах пишуть "соболині черевички".
Проте вийшло так, що з часом слово "vair"("хутро для облямовки") по принципу спорченого телефону перетворилося у "verre"("скло"). В результаті чого зручне і м'яке взуття перетворилось у вишукані на слух, але абсолютно садистські на практиці "хрустальні черевички". Хоча, золоті теж не шибко зручні.
Щопрада у Грімм значно логічніший мотив втечі Попелюшки з балу. Красуня тут не злякалась бою годинника, а спроб принца вияснити, чия ж вона дочка. Коли ж сім'ю Попелюшки навідує гонець з черевичками, злим сестричкам таки вдається їх примірити, заради чого одна з них...відрубує собі палець, а інша - п"яту!! Проте шахрайок виводять на чисту воду два голуба,які наспівують:
"спогляніть на подивіться,
у крові весь черевичок.."
І , я так зрозумів, по закону жанру, на цьому лиха сестер не припиняються. Якщо в куртуазному оповіданні Перро Попелюшка не тільки пробачає сестер, а ще й налагоджує їхнє особисте життя ("...видала заміж за двох знатних придворних"), то у "народників" Грімм розплата над кривдниками героїні неминуча. "А коли прийшов час гуляти весілля, явилися й віроломні сестри - хотіли до неї підільститися і розділити з нею щастя. І коли весільна хода відправилась до церкви, старша опинилася по праву руку від невістки, а молодша по ліву; і виклювали голуби в кожної з них по оку. А потім, коли верталися назад з церкви, йшла старша по ліву руку, а молодша по праву; і виклювали голуби в кожної з них ще по окові ".
Ось така казочка малята...
Доречі, останніми роками в ЗМІ ходить чутка про те, що сама стародавня версія Попелюшки належить китайському письменнику ІХ сторіччя Чуань Ченши. Мовляв, у нього і мачуха є, і хутряні черевички, і чоловік-імператор у винагороду. Та й мініатюрна ніжка головної героїні як походження від одного з канонів жіночої краси в Китаї.
Багато критики ця казка отримувала і від спілки феміністок, оскільки ті рахували, що казка мовляв навіює жінкам думку про те що бути гарною ззовні найголовніше. А в дійсності казка висвітлює те що краса - це, скорше , магічний Дар - зовнішня винагорода за внутрішні(у випадку Перро - куртуазні)достоїнства.Доречі, це підмітив і психолог Е.Берн. "Поучения, которыми Шарль Перро сопроводил историю Золушки, были, на наш взгляд, Родительскими предписаниями.Автор говорил о счастливом даре, который больше, чем красота лица; обаяние этого дара превосходит все другое. Именно это и дала Золушке фея. Она так заботливо ее наставляла, так обучала благородным манерам, что Золушка стала королевой".(Э. Берн, "Люди, которые играют в игры")

"Спляча красуня"
Почнімо з того, що "літаргічна" казка у Перро названа дещо по-інакшому - "Красуня у сплячому лісі" - що, погодьтесь, більше додає магічної атмосфери. По-друге, більшість пересказів казки обриваються на моменті пробудження та весілля, в той час коли в оригіналі у закоханої пари попереду ще одне випробування у вигляді свекрухи-людожерки, яка не проти закусити внучатами. Якщо ж у казці все закінчується поцілунком - то у вас в руках варіант не Перро, а вже згадуваних братів Грімм.
На цьому різнобіжності між французьким та німецьким канонами не закінчуються. Наприклад, у версії Грімм після злополучного уколу принцеси засипають всі жителі королівства, в той час, як у Перро король та королева, як і положено царюючим особам, продовжують знаходитись при тямі, хоча до пробудження доньки, звісно, не доживають.
До того ж цілью мсьє Шарля була своєрідна розкрутка фолькльорних сюжетів серед знатного люду, саме тому він старанно очищав їх від усього грубого та вульгарного, стилізував під куртуазну літературу і наповнював прикметами свого часу. Манери героїв, їх одяг та трапези чудово відображали дворянство XVII сторіччя.
Так у "сплячій красуні" людожерка вимагає подавати їй м'ясо дітей незмінно "під соусом Роббер"; принц, розбудивший красуню, помічає, що вдіта вона старомодно("комірець у неї стоячий"), а сама пробуджена мовляє тоном капризної дами ("Ах, це ви, принц? Ви змусили мене чекати").
Доречі, мало хто пам'ятає що принц не кинувся на принцессу вульгарно виціловуватись. Він, знайшовши принцессу, "приблизився до неї з трепетом та захопленням і опустився біля неї на одне коліно. "Та й після того наша красуня і її галантний кавалер не робили нічого вульгарного, а просто говорили про кохання поки не розбудили весь замок.
Самі ж витоки сюжету "Сплячої красуні" губляться у глубинах середньовіччя. Одна з найдревніших версій належить італьянцю Джамбаттисте Базиле, опублікувавшим у 1636р. одину з перших збірок казок "Пентамерон"(напевне, у відповідь відомому "Декамерону"). Варто зазначити, що цей варіант "Сплячої красуні" в данний час звучить не менш непристойно ніж оповідання Бокаччо. Героїню у Базиле звали Талія.
Поячинається казочка доволі традиційно - зі злого прокляття і снодійного уколу веретена. А ось далі з принцессою особливо не возяться, сажають її на трон і розміщають в закинутій лісній хатинці. Пройшов час, як і положено, на хатинку натрапляє чужеземний король який був на полюванні, але виявивши принцессу-красуню, він веде себе ну зовсім не куртуазно... В принципі він з точністю прислухався до пошловатого анекдоту("-А з поцілунками спішити не будем...."), тобто, попросту згвалтував нічого не підозрюючу принцессу(оой, вибачте у казці було написано - "зібрав плоди любові") і, звичайно ж, поїхав геть. "Запилена" принцесса завагітніла і, через положений срок, розродилась двійньою. Магічний "наркоз" виявився настільки сильним, що прокинулась вона не від родів, а від того що новонароджений по помилці почав смоктати їй палець і отруєний кінчик веретена вискочив. А тут і король вирішив знову за "плодами любові" навідатись(найшов собі секс без обов"язків, блін).
Побачивши Талію з дітьми, він нарешті...закохався, і став провідувати їх частіше. А так як наш герой був людиною одруженою, то його жінка, запідозривши зраду, спіймала Талію з дітьми і наказала з діточок котлетки м'ясні зробити для чоловіка на вечерю, а коханку у вогонь. І звісно ж кухар дітей пожалів і підсунув барашека(якого нікому не шкода), а в ітозі на малому вогні замість Талії спалили злу жінку. А далі забавна мораль:"Деяким щастить - навіть коли вони сплять".
Думаю тепер вам зрозуміло, наскільки ж "благороднішою" зробив цю казку Перро. Образ вічно юної красуні у літаргічному сні, очікуючу свого принца, виявився настільки привабливим, що постійно кочував по літературі в різних обліках. Достатньо згадати народну казку "Білосніжка", "Сплячу царівну" В.Жуковського, "Мертву царевну та семеро богатирів" А.Пушкіна, та пісню гурту Наутилус "Утро Полины" та багато іншого.
Тож тільки гарних казочок вам і вашим (майбутнім) діткам. Як в житті так і у снах=)

Інтерв'ю

Петро БУЯК: "Монголи - ...

Якщо хтось сумнівався, що вони це зроблять, - не ...

+ View

Українці подібні до ...

Українці подібні до росіян приблизно як коні до ...

+ View

Тіанг Ченг: Більшість ...

Чимало іноземців відвідує Україну щорічно, але ...

+ View

Бар

Як лікуватись алкоголем?

Знайдено більш, ніж просто вагомі причини ...

Галицька кухня: Віталій ...

Він – той, хто спробував знайти, приготувати, ...

Галицька кухня: Дарвін ...

Кухар, ресторатор, еквадорець за походженням і ...

Дещо з історії про ...

Ресторан «Київ», що донедавна містився на другому ...

Реклама

Scroll to top